В День вшанування учасників бойових дій на територіях інших держав гвардієць Слов’янського полку розповів про участь у миротворчих місіях.
Сьогодні Павло Хоменко – головний старшина першої роти батальйону спеціального призначення військової частини 3035. Виконує завдання в районі проведення Операції об’єднаних сил. За плечима має три миротворчі місії у так званих "гарячих точках" планети.
"Почав я службу в 95 окремій десантно-штурмовій бригаді з 2002 року у Житомирі. Брав участь у миротворчій місії у колишній Республіці Югославія, в Косово. У 2003 році повернувся до Житомира. А далі була війна в Іраці. Це вже 2004-й. Нас зібрали й готували на Миколаївщині перед відправкою до Іраку. А вже у 2009 році знову виконували миротворчі завдання в Косовому", – розповів пан Павло.
Миротворча місія KFOR координувалася NATO. Міжнародними сили мали демілітаризувати албанську Визвольну армію Косово і, водночас, запобігали вторгненню сербських республіканських та союзних військ.
"Займалися підтримкою стабільності. Стояли між албанцями та сербами. Дивилися за порядком, – пояснив миротворець. – Це був батальйон бельгійсько-румунсько-український. Були блок-пости, чек-поінти, мобільні чек-поінти, тимчасові чек-поінти, супровід вантажів та піші патрулі. Албанці і серби відкривали вогонь. Ми не стріляли, бо ми – миротворча місія. Це якби у нас би стріляли, то ми вели б вогонь. Але коли це загрожує твоєму життю чи життю військового персоналу".
Набагато "гарячішим" місцем був Ірак. Його пройшли 6100 українців. Вони взяли участь у бойових діях на боці військ коаліції під проводом США.
"Була позиція в Ес-Сувейрі. Охорона моста. І по нам дуже часто велись мінометні обстріли. Багато підривалося наших на фугасах. В Іраку було жорсткіше, ніж в Югославії. А загалом цікава країна. Їдеш. Лыворуч-праворуч пустеля. Ти на БТР, жарко, клімат сухий. Дорогі гарні. Дуже дешеве пальне. Заправки такі: візочок, віслюк, і просто на трасі стоїть дідусь який-небудь і помпою качає. Там таких заправок як у нас немає, звісно", – згадує Павло.
Ірак приніс не лише бойовий досвід, а й біль втрат. Адже це була найбільш масштабна місія за історію України.
"В Іраку у мене загинув командир роти капітан Бражевський. Ще загинула санінструктор Петрик Віра Іванівна та багато хлопців через вибух. Сталося це у січні 2005 року у провінції Васіт під час розмінування боєприпасів. На тій території було дуже багато боєприпасів після іракських військових (їх називали "ай-сі-ді-сі", а терористів - "алібабами"), там були навіть авіаційні бомби. Ми їх збирали і передавали на утилізацію. Одного разу сталася якась проблема, і від цього – вибух", – пригадав Павло події 9 січня 2005 року в місті Ес-Сувейра.
У війні на Донбасі десантник Павло Хоменко взяв участь із самого початку. Вибивав російських найманців зі Слов’янська та околиць.
"Я починав зі Слов’янська з 3 червня. Був на Карачуні заблокований. Під Семенівкою воював. Тут мене поранили в ногу, і командир мого батальйону, полковник Сенюк, загинув. Під Новгородським ще воював. А тепер я тут, у "Донбасі", – розповів гвардієць Павло Хоменко
З 1992-го року українські миротворці залучались до двадцяти чотирьох місій. До них було залучено сорок чотири тисячі військовослужбовців. П’ятдесят чотири загинуло.
Сергій Молотков
Богдан Кондратов
Фото з архиву Павла Хоменко