Почну з того, що мені шкода, що поняття "фемінізм" штучно викривили. Мені шкода, що коли говорять про фемінізм, у більшості випадків уявляють агресивних жінок, які кидаються з кулаками на всіх і кожного, хто не погоджується із їхньою думкою.
Буде нечесно, якщо ми не скажемо про перше визначення поняття "фемінізм". Фемінізм — низка політичних, суспільних рухів, ідеологій та теоретичних парадигм, які поділяють спільну мету: визначити, встановити і досягти політичної, економічної, культурної, особистої та соціальної рівності жінок та чоловіків. Це включає боротьбу з насильством проти жінок, гендерними стереотипами, встановлення можливостей для жінок у сфері освіти та праці, рівних з можливостями чоловіків. Кінцевою метою фемінізму є усунення сексизму та подолання гендерної нерівності. Ось так каже Вікіпедія. Розберемо?
Класичною оманою є розуміння рівності, як "ага, ну раз ти феміністка, то маєш сама за себе платити в ресторанах, тягати важкі сумки і взагалі ніяким чином не мати нічого спільного з чоловіками". Але будемо чесними, оплата в ресторанах і сумки, відкриття дверей чи допомога по дому - це питання виховання, звички, моральних якостей людини, але не рівноправ’я і аж ніяк не фемінізму.
Головна проблема сучасності у тому, що наразі феміністки сприймаються як агресивні жінки, які не поважають чоловіків. Це все обумовлено тим, що свого часу поняттям фемінізму користувалися не зовсім так, як є.
Найпоширеніші стереотипи про феміністок такі, що ті виступають проти сім’ї, проти чоловіків загалом. Але ж це неправда. Їхнє головне бажання, щоб у сім’ї жінка мала такі ж самі права, як і чоловік. Щоб вона була захищеною від насилля та утисків.
Другий стереотип - про феміністок одягнених у костюми полових органів, або взагалі без одягу. Так, є і такі жінки, які радикально висловлюють свою позицію, роблячи акцент на тому, що точно приверне увагу. Ні, ці жінки не ходять так у звичайному житті. Це хитрий хід, щоб привернути до себе увагу.
Третій - про те, що феміністки не люблять чоловіків. Через те, що феміністки підримують будь-який вибір людини, у тому числі ЛГБТ спільноту, багато людей вважають, що феміністки проти стосунків із чоловіками. Але при цьому більшість феміністок - це жінки, які зустрічаються чи знаходяться у шлюбі, виховують дітей, піклуються про захист тих, хто того потребує. Не всі.
Через весь цей текст можна було б подумати, що я виправдовую феміністок, бо сама відношуся до їх числа. Я не знаю. Я ніколи не входила до феміністичних організацій, не виходила на акції протесту, не малювала вульгарних плакатів. Але при цьому я підтримувала права жінок на роботу, на визнання їх спеціалістами на рівні з чоловіками, на можливість їх обирати.
Якщо казати про фемінізм у моєму розумінні, то тут більше не про зовнішність, а про можливість вибору.
А якщо я вам скажу, що якщо ваша дружина може самостійно обирати: працювати чи не працювати, сидіти вдома з дитиною чи йти працювати, мати коротке волосся чи довге, голосувати чи ні, водити авто чи ні, якщо ви не тиснете на неї ні морально, ні фізично, якщо ви підтримуєте її, а вона вас, то ви є фемініст? Це, звичайно, дуже узагальнено. І, напевно, навіть самі феміністки почали б суперечити. Але я кажу зараз про своє розуміння цього.
"Моє тіло - моє діло" - це також одне із найпоказовіших гасел фемінізму. І я це сприймаю не як заклик відрощувати волосся на тілі, чи занедбати свою зовнішність, а як право людини виглядати так, як вона хоче. Рожеве волосся, неголені ноги, дивний одяг - це вибір самої людини. І це є нормальним до тих пір, поки ця людина не починає порушувати простір інших, переконуючи їх у чомусь. Ми ж не чіпляємося до чоловіків, котрі ходять весь час у спортивних костюмах, чи тих, хто відрощує бороду? До тих пір, поки хтось з них не чіпляється до нас.
Тут, звичайно, варто сказати і про тих, хто оцим своїм вибором спричиняє незручності іншим. Питання рівності та можливості обирати не відкидає звичайних моральних, естетичних та гігієнічних понять та потреб.
Рівноправ’я у повному його виявлені. І це стосується не лише чоловіків чи жінок. Це про те, коли одна жінка пригнічує іншу, це коли чоловіки у віці знецінюють роботу молодих, це коли жінка з дитиною не вважає жінок без дітей за справжніх. Це норма? Це історично так склалося? Ні. Це упереджене ставлення і дискримінація. Ось проти цього і мають націлюватися феміністки.
Я адекватно розумію, що у всьому цьому вирії різноманітних скандалів дуже легко сприймати агресивно абсолютно все, що відбувається у нашій країні.
Тому у мене просто прохання - поважайте один одного.