З 20 по 21 березня наші предки святкували День весняного рівнодення.
У багатьох народів у різні часи весняне рівнодення було початком Нового року. Цей момент слугує відліком для важливих подій у різних релігіях, зокрема в юдаїзмі (Песах), християнстві (обчислення дати Великодня), ісламі (Навруз) тощо.
У слов'ян під час осіннього рівнодення відзначали Весілля Свічки або свято Сороки. Традиційно в Україні вважалося, що треба спостерігати за прикметами та проводити цей день якомога веселіше, було прийнято влаштовувати яскраве та веселе свято.
День Весняного Рівнодення – одне із старовинних язичницьких свят. Це унікальне природне явище, в момент якого день і ніч мають однакову тривалість часу. Далі – дні почнуть стрімко зростати.
Весняне рівнодення ще для наших предків мало дуже містичний сенс. Вважалося, що в день весняного рівнодення не тільки день зрівнюється з ніччю після приходу весни, а й весь світ, природа, намагається знайти баланс між світлом і темрявою. У цей час для людей відкривається маса можливостей в емоційному плані, якими слід правильно скористатися. наприклад, можна зайнятися прибиранням житла. Необхідно ретельно прибрати та звільнитися від усього, що вже не потрібне.
Широко поширені веснянки-гаївки, що співали дівчата і водили хороводи у гаях, на галявинах біля води, символізували прихід весни, яка перемагала стару зиму.
В цей день не можна злитися, сваритися, ‘ясовувати стосунки, починати конфлікти.