Щоб не мерзли в бліндажах: у Кропивницькому волонтерки пошили для військових сотні ковдр та карематів

Подушки, ковдри, матраци й каремати шиють для військових волонтерки у Кропивницькому. Одних лише подушок передали на фронт близько трьох тисяч. А нині ще й почали шити термобілизну, аби наші воїни не мерзли в окопах. У волонтерській майстерні, що працює із березня.

Знімаємо наш бліндаж після модернізації, збільшили площу практично удвічі, обладнали спальні місця, кожен боєць зараз має свій індивідуальний простір... Дякуємо громадській організації "Разом ми сила" і особисто Тетяні Силі за матраци, ковдри і подушки. Слава Україні!

Тетяна Сила показує на відео і фото у телефоні бліндаж українських воїнів. Захисники надіслали його волонтерці із передової. Навіть на фронті намагаються створити затишок у помешканні. 

Каже, що матраци, ковдри і подушки для військових вони із дівчатами у Кропивницькому шиють одні. Оновлюють старі вироби, що віддають небайдужі, та дають їм друге життя. А нещодавно молода пара принесла два десятки нових двоспальних ковдр. Для зручності захисників, із великих ковдр і подушок роблять менші.

Працюють у невеличкій кімнаті у волонтерському центрі зі старими фотошпалерами на стіні. На вході у приміщення – травмований голуб у коробці. Підібрали, "аби не пропав". На дверях імпровізованої швейної майстерні зберігся напис "бухгалтерія". У кімнаті тихо, лише чутно роботу машинок. Інколи, кажуть волонтерки, вмикають радіо, аби послухати новини з передової.

З отаких подушок, ось велика, ми робимо такі маленькі, вони зручні, а є ще менші. Нам передувають, перечищають і робимо отакі напірники. І це отакі подушки вже ідуть до хлопців і дівчат, – показує Тетяна Сила.

Кропивничанка Лариса працює у волонтерському центрі з березня. 

Інженер-будівельник за спеціальністю, жінка ходить у волонтерський центр, як на роботу. 

Напірники і чохли волонтерки шиють із нової тканини, а ще зі старих штор та простирадл.

Матерія – шматочки і нові, й старі, із різних простирадл, зі штор, ну, що принесли люди, трошки скомбінували, пристрочили, наділи і хлопцям віддаємо чистеньке, свіженьке, – розповідає пані Лариса.

Кравчиня Тетяна у команді з липня. У Кропивницький із родиною евакуювалася з Лисичанська.

З червня ми в цьому місті, живемо в готелі, знімати житло дорого. На той момент, як виїжджали з Лисичанська, вже було шумно. Дитина у нас – у дочки  – внучок, дванадцять років, то страшно. На той момент вже і жертви були в місті, неможливо було там жити. Зараз там ні газу, ні води, ні світла. Спочатку поїхали в Павлоград, потім у Хмельницьку область, там трохи побули і приїхали до вас.

Жінка каже, що попри добрий прийом на Кіровоградщині, мріє повернутися додому. Тож, як може, намагається полегшити життя захисникам, аби ті швидше вигнали окупантів з нашої землі.