Про Україну сьогоднішню та майбутню: яких змін ми потребуємо

Режим і інституції СРСР були гармонійними. СРСР насаджував диктат пролетаріату, який по суті одразу виродився і став диктатом номенклатури. Але, НКВС і КДБ чітко виконували свою функцію і були реальними інституціями. Тому було відчуття порядку. Порядку диктату номенклатури з певним послабленнями населенню заради попередження бунту

А ось яка проблема в Україні.

Україна обрала режим демократії. А ось інституції її залишилися радянськими. Це протиріччя вироджує інституції і робить їх неефективними. Демократичної суті вони нести не можуть, і колишньої репресивної теж. Тому займаються рекетом, “віджимом”, “наїздом”, “кришуванням”, в кращому випадку імітацією роботи. Тобто анархією. Тому безлад.

Проблема, чому ми не можемо розробити інституції згідно з нашими визначними пріоритетами, тобто демократією, багатогранна.

- вона і в мотивації залишити такий стан зі сформованими на ньому групами, яким вигідно і зручно заробляти на неефективності і беззаконні, не зважаючи на наслідки.

- вона у невмінні будувати такі інституції. Нам потрібна допомога. І добре, що з 2014 року хоч і з невеликим бажанням, але Захід таку допомогу готовий давати.

- вона продиктована і рівнем суспільства, а саме загальної електоральної бази, на який дуже тисне низький економічний рівень.

- вона вмотивована і традицією недемократичних інституцій на наших теренах. Безпечно те, що хоч якось працювало і страшно щось змінювати. Новий світ реальної демократії дуже страшний і невідомий. Хоча благо у нас під боком ЄС, який дещо вирівнює своїм рівнем життя цю екзистенційну проблему.

І ще низка інших проблем.

Що може змінити ситуацію?

- неможливість продовжувати так далі. З геополітичної сторони ми маємо сусіда, який не спромігся побудувати інституції на демократичному рівні, повертає старі авторитарні, бо боїться розвалитися. Економічна складова диктується виродженням, висмоктуванням економічного ресурсу Радянського Союзу, а також зміною стану світових ринків. Ресурс все менше дозволяє тримати хоч якусь планку якісного життя.

- втрата впливу монопольних груп, які не можуть контролювати всю країну своїм ресурсом. Іншим групам легше пробиватися.

- народження української нації, ментальна деокупація. Поступова деколонізація. Тих, хто хоче своєї, не колонізованої України більше за тих, хто виступає за збереження статусу кво. На цьому фоні будувати свою, не демократичну Україну, важче, адже це клон Росії. Люди це по трошки розуміють.

- як я зазначав вище, це Захід під боком і його ефективне життя. Воно буде тиснути. І вимагати запитів суспільства.

Що вже робиться на виході?

- реальна, хоч і скрипуча, децентралізація. Будуть з’являтися і приклади, і люди соціального капіталу, які зросли на впорядкуванні ресурсу, а не на його дерибані. Це хороша «кров» до наступної еліти

- відкриття ринків для України і поступове входження українського бізнесу на ринки Заходу. Це збільшує якість, капіталізацію, продуктивність…

- поступова дерегуляція і поступові реформи в економічній сфері.

- спроби впорядкувати державу, її витрати. Навести реєстри. Дати облік існуючому.

- спроби провести приватизацію. Подивимося, але процес іде.

- спроба перевести сервіси на публічні та ринкові рейки. Як от нова реформа медична. Або щодо публічної і якісної – патрульна поліція, ЦНАПи.

Що варто зробити в першу чергу?

- незалежний арбітраж.

- вибудувати разом з партнерами правоохоронні і податкові інституції на засадах захисту людини, а не режиму. На засадах допомоги громадянину генерувати капітал, а не забиття того громадянина в тінь.

- реформа публічної сервісної сфери.

- подальша децентралізація.

- нормальний виборчий закон.

- державна політика на всмоктування сервісних, публічних і інших практик Заходу через програми довготривалого і середньотривалого навчання українців за кордоном. А також через створення відповідних, нових, освітніх установ: академій управління.

- робота безпосередньо в громадах, переводячи управління з ручного на інституціне з введенням відповідних норм і процедур. Вирішуючи проблеми не точково, а масштабно, залучаючи якнайбільше громадян до їх вирішення. Чим ми і почали займатися в Сильні громади.

Не зможе це зробити ця влада - зможе інша. Виходу ні в кого нема.

Але, мої дорогі українці. Рух є. І він лише почався. Проблема дуже складна і багатогранна. Визначайтеся у напрямку і працюйте. Особливо в полі, намагаючись реально змінювати стан з проблемами. І від нас саме залежить, чи буде Україна демократичною, чи над нею знов буде встановлена авторитарна систему сусідньої імперії.

Валентин Краснопьоров, координатор руху “Сильні громади”, політичний аналітик