Історія кохання Вікторії та Анатолія. Їхні серця поєдналися в Костянтинівці

Багатьом жінкам та чоловікам, дівчатам та хлопцям  приємно бути коханими та мати поряд кохану людину. У День Закоханих особливо хочеться уваги та приємних сюрпризів, романтичних історій.

Сьогодні ви матимете можливість прочитати історію кохання Вікторії та Анатолія.

Він звичайний хлопець із Чернігівської області. До 2014 року працював в охороні. Після Майдану пішов на війну добровольцем, захищати рідну  Україну. Одного зимового дня, 19 січня 2015 року, сидячи в наряді, в соціальній мережі знайшов сторінку дівчини, яка йому дуже сподобалася. Анатолій вирішив не гаяти часу та написав їй повідомлення. Хлопець привітався, зробив багато компліментів та в ейфорії написав авторський вірш.

Вікторія до війни працювала в охороні МВД.  Прочитавши все це, подумала, що хлопцю нема чим зайнятися і тому він пише усім підряд.

 «Я подумала, що це якийсь  романтик, що втратив здоровий глузд. Не звернула увагу на його залицяння».

  Протягом кількох днів вона нічого не відповідала. Згодом їй стало цікаво.

«Мені стало дуже цікаво, хто в мене так закохався і вирішила відповісти на повідомлення».

Після цього стосунки Анатолія і Вікторії почали стрімко розвиватися.

В той час обох розділяли воєнні дії. Вона знаходилася в окупованому Донецьку, а він на передовій. Але після першої телефонної розмови дівчина зрозуміла, що закохана.

«Коли ми вперше говорили телефоном, я зрозуміла, що це мій чоловік і я не хочу його нікуди відпускати. Толік мені запропонував зустрітися. Я погодилася. Сіла на автобус і приїхала в Покровськ. Там ми вперше зустрілися. Після чого поїхали в Костянтинівку знайомитися з моєю мамою».

Після знайомства Анатолій і Вікторія зустрічалися ще кілька разів. Хлопець не уявляв свого життя без Віки і запропонував служити разом. Він покликав її до себе в «Правий сектор».

«У лютому 2015 я пішла на службу в «Правий сектор». Виконувала функцію жандарма, а коханий був кулеметником. Служили разом. Ловили сепарів. Разом були в Широкіному в квітні 2016».

Автор фото: Олена Білозерська (квітень 2016 року)

21 грудня минулого року закохані одружилися. Весілля святкували в одному з місцевих кафе в Костянтинівці.

«На весіллі було не багато гостей, але дуже важливі та дорогі для нас люди. Я щаслива, що маю поряд такого чудового чоловіка».

Молодят на своїй сторінці у Facebook привітала Олена Білозерська,з якою вони разом служили:

"Вітаю свого побратима, з яким разом пройшли 3,5 роки фронту , блискучого розвідника і найкращого кулеметника цієї війни, а нині офіцера-артилериста, і його наречену  яка теж служила у нашому підрозділі, із законним шлюбом! На початку 2015 року Віка, закохалась по Інтернету в нашого Каталонця і втекла у наш підрозділ просто з окупованого Донецька.) А її мама  стала волонтером, дуже довго допомагала нашому підрозділу, і зараз теж продовжує допомагати фронту. За цей час було багато всього - і хорошого і поганого. Було ДТП, в якому Толя і Віка були серйозно травмовані, але, на щастя, одужали. Були офіцерські курси, на яких ми навчалися разом. Потім доля розвела нас по різних підрозділах, але ми віримо, що це не назавжди.Щастя Вам, мої хороші! Толі зірочок, обом діточок. Довгих-довгих років щастя разом, статків, успіхів, нашої спільної перемоги. Вітаю Вас, рідні».

До одруження, крім радісних моментів, закоханим довелося багато чого пережити. В Новорічну ніч 2016 року вони потрапили у страшну ДТП. В авто відмовили гальма, тому довелося врізатися в стовп. Тривале лікування пара пройшла в лікарні імені Мечнікова.

Вони витримали усі труднощі разом, пройшли війну разом і досі борються за незалежність України.

Сила справжнього кохання може здолати зло та усі негаразди.