“Джинса”, маніпуляції та піар під виглядом новин – як місцеві видання піарять кандидатів та партії

Кандидати у народні депутати напередодні виборів до парламенту максимально використовують засоби масової інформації, щоб влаштувати піар. Як їм допомагають журналісти і редактори місцевих ЗМІ, чи законний цей піар і хто може покарати за таку “псевдожурналістику”, читайте далі

Власники медіа на Донбасі і наближені до них кандидати максимально використовують ЗМІ у період передвиборної кампанії. Роблять це часто з порушенням законодавства, натомість журналістів цих видань використовують як свою агітаційну команду.

У медіа-спільноті використовують поняття “джинса” – це замовний матеріал, написаний прес-службою кандидата або журналістом певного видання, який пише про певного кандидата (політика), такий матеріал певні маніпуляції та порушення принципів журналістики при розміщенні політичної реклами. Юридичних наслідків використання джинси не несе.

Видання “Детектор медіа” визначає кілька різновидів джинси. Це статті або сюжети про політика написані його прес-службою чи журналістом, сумнівні соціологічні дослідження, псевноаналітика якихось невідомих політологів, листи з обуреннями, вимогами вплинути на ситуацію. Також останнім часом стали популярні боти-коментатори.

- Це наймані працівники або активісти політичних штабів, які за гроші залишають коментарі (пости, коменти)на сторінках інтернет-видань з метою дискредитації тої чи іншої статті, її автора, висловлених ідей чи викладених фактів, - сказав аналітик Андрій Грудкін.

За дослідженнями ГО “Інститут масової інформації” Донеччина посідає 4 місце в Україні за кількістю джинси у ЗМІ. Цей показник становить 6% від усіх матеріалів.

Головними замовниками політичної джинси є кандидати-“мажоритарники”, про них 48% усіх замовних матеріалів.

Регіональне видання “Знамя индустрии” піарить лише одного кандидата – Бориса Колеснікова. Щодня на сайті видання під виглядом соціально важливих новин виходять публікації про кандидата. Вони не марковані позначкою політична реклама або в інший законний спосіб.

Аби уникнути цього, журналісти і редактори називають Колеснікова не кандидатом у народні депутати, а “відомим політиком”, “опозиційним прем'єр-міністром”. За його підтримки людям в села щодня впродовж місяця розвозять воду – видання щодня публікує графік підвозу води до сіл Костянтинівського району. Також кандидат проводить передвиборні зустрічі з людьми, але подано це як обговорення важливих проблем в окрузі – про мир на Донбасі, водопостачання, створення робочих місць, комунальні проблеми, високі тарифи та інші. У новинах порушено журналістські стандарти, наявні оціночні судження, кандидат Колесников висвітлюється як благодійник, який може врятувати усіх жителів Донбасу та вирішити їхні проблеми.

14 липня на головній сторінці видання вийшов великий матеріал з ознаками передвиборної агітації “В Святогорске прошел Форум ОППОЗИЦИОННОГО БЛОКА «Сила Донбасса». У ньому ідеться про участь міських голів Донеччини та керівників приватних підприємств у форумі, наведені їхні цитати, які містять заклики і передвиборні обіцянки. Однак матеріал не маркований як політична реклама.

14 липня у соцмережі з’явилося відео, де Борис Колесніков нахамив одному з жителів Костянтинівки під час зустрічі. Відео поширили загальноукраїнські видання, при цьому на лояльних до Колесникова ресурсах – жодного слова про це.

“Знамя индустрии”, яке позиціонує себе як регіональне виданняі має у новинах розділи по Краматорську, Дружківці, Мирнограду, Лиману, Покровську, при цьому не подає інформацію про жодного з інших кандидатів. Піарить лише свого – Бориса Колесникова. Офіційно “Знамя индустрии” є роздержавленим виданням, його видавцем і засновником є ТОВ “Відродження Донбасу”.Кінцевим бенефіцеаром значиться Борис Колесніков.

Інше видання "New Format" взагалі маніпулює – у заголовку подає інформацію, що Борис Колесніков вирішив проблему з водозабезпеченням жителів північно-західної Донеччини. У тексті нижче ідеться про те, що у селі Яблунівка Іллінівської громади лише планують пробурити свердловини, щоб зробити для жителів резервне водопостачання. Для цього лише приїхала машина, яка буритиме у селі. Тобто, бажане вже видано за дійсне.

Журналісти сайту “06272” не публікують агітаційних матеріалів про жодного з кандидатів. Щоправда, на сайті є статті з аналізом програм депутатів по 49 виборчому округу, вони подані збалансовано, без агітації чи політичної реклами. Такі ж матеріали ознайомчого характеру пропонують читачам на сайті “06267”. Їх автори дотримуються стандартів журналістики.

Місцеве видання “Провинция” на своєму сайті подає матеріали про різних кандидатів у депутати, при цьому більшість з них промаркована позначкою політична реклама. На сайті є новини про кандидатів Бориса Колесникова та Сергія Сивоху. Хоча деякі статті подані як благодійна діяльність Фонду Бориса Колеснікова, який влаштовує для дітей поїздки та різні майстер-класи.

Сайт дружківського видання “Дружковка на ладонях” агітує за партію “Слуга народу” та кандидата Бориса Колеснікова. Причому, матеріали про Колесникова подаються в основній стрічці новин без маркування політична реклама.

Перше місце серед партій-замовників джинси в регіональних медіа посіла «Опозиційна платформа — За життя» (10% від загальної кількості матеріалів з ознаками замовностів інтернет-ЗМІ), повідомляє ГО “Інтитут масової інформації”.

Друге і третє місце посіли, відповідно, партії «Слуга народу» Володимира Зеленського (7,5% від загальної кількості матеріалів з ознаками замовностів інтернет-ЗМІ) та «Європейська солідарність» Петра Порошенка (6%).

Загальна кількість матеріалів з ознаками чорного піару склала 5,5% від усіх матеріалів з ознаками замовності.

Зазначається, що в рамках дослідження експерти ІМІ аналізували контент 220 популярних онлайн-ЗМІ в 22 областях України. Моніторинг матеріалів проводили з 24 по 28 червня цього року. Аналізувались всі матеріали, що вийшли в стрічках новин інтернет-видань в цей період.

Юридично покарати за “джинсу” у ЗМІ не можуть. Голова Комітету виборців України (КВУ) Олексій Кошель вважає, що у виборче законодавство варто внести зміни, які б передбачали або повну заборону політичної реклами, або її максимальне обмеження.

І хоча юрист Інституту масової інформації Роман Головенко зазначає, що політична реклама має бути ідентифікована для аудиторії, він слідом додає, що повноваження регулятора зараз поширюються лише на телебачення і радіомовлення. Онлайн-ресурси, у тому числі регіональні, не можуть бути покарані.

НАЗК теж не може влаштувати перевірку. Отже, питання “джинси” залишається в площині професійної журналістської етики, особливо в умовах неврегульованості діяльності інтернет-ЗМІ.