Як відбувався вихід з Іловайського котла - спогади учасників подій

29 серпня 2014 року українські війська почали виходити з Іловайського оточення через так званий «зелений коридор».

За офіційними даними Іловайська трагедія забрала життя 366 військовослужбовців, 429 воїнів отримали поранення, та ще 300 чоловік потрапили в полон. Серпень 2014-го назавжди залишиться у пам’яті очевидців «кривавим».

Старший сержант Олександр Пітюренко (позивний «Фотограф») родом з Херсона, у 2014 році пішов добровольцем у батальйон «Донбас» і вже протягом п'яти років живе тим, аби повернути окуповане – Україні.

«Перший штурм Іловайська був проведений 10 серпня, в операції був задіяний наш батальйон. Ми мали зайти в місто та зачистити його від окупантів. Ми дійшли до штабу в упор, утримуючи позиції зі стрілецькою зброєю в руках, бо не було можливості перекинути бронетехніку, чекали подальших наказів від командування. Проте виявилося, що сил противника було набагато більше», – згадує Олександр.

Українські військові увійшли в Іловайськ здебільшого у складі добровольчих батальйонів, вони мали зайняти позиції та закріпитися у місті, однак, після заходу значних сил регулярних російських військ українські бійці опинилися в оточенні.

«Обстріли були дуже сильні, за день могло прилетіти більше тисячі снарядів. Ще до виходу з оточення, при зміні позиції я отримав легке осколкове поранення обличчя і був евакуйований з Іловайська до Кураховської лікарні», – розповідає заступник командира взводу військової частини 3035 старший сержант Олександр Пітюренко.

Олександр Пітюренко після іловайських подій продовжив службу, у 2015 і 2016 роках брав участь в боях за Широкіне, Авдіївку, Луганське. Взимку 2015 року, виконуючи завдання в районі Широкіного, Олександр зі своїми побратимами зуміли відбити атаку противника, захопити дві одиниці ворожої техніки, успішно ліквідовувати бойові точки противника у районі Новотроїцького. В травні цього року Олександра нагородили орденом «За мужність» III ступеню.

Так званий «гуманітарний коридор» для українських військових, які опинилися в подвійному кільці терористів і російських окупантів, виявився справжньою пасткою.

Сержант Олег Жаріков родом з Запоріжжя, з початком подій на Сході також пішов добровольцем до батальйону «Донбас».

Колишній снайпер з позивним «Жора» брав участь у боях, починаючи від Слов’янська і до Іловайська, про той кривавий серпень і «зелений коридор», який став дорогою смерті для наших військових згадує:

«Ми були під Іловайськом 10 днів. Вихід з оточення мав відбуватися «зеленим коридором». 28 серпня ми вже почали формувати колону, рахували вцілілу техніку, кількість людей, боєприпасів. Вранці, 29-го колона почала рух, однак під час виходу, бойовики щільним вогнем почали обстрілювати колону з різних боків, ми встигли закріпитися в одному з населених пунктів і прийняти бій».

Того вечора їх снайперські пари приймали рішення: йти далі чи залишатися з пораненими. Для себе він вирішив, що побратимів не залишить.

«Наступного дня з противником йшли переговори – нам поставили умови: 5 хвилин на здачу в полон, або рівняємо артилерією цей хутір разом з пораненими та усіма цивільним. Ближче до вечора ми були змушені прийняти рішення і здатися в полон. Ніч ми провели у полі під охороною російських десантників, наступного дня нас передали «моторолівцям» і перевезли в Донецьк, у підвал колишньої будівлі СБУ, де на нас чекали допити та побиття», – ділиться Олег.

В полоні Олег Жаріков перебував 2 місяці, полонених відвозили на примусові роботи по відновленню споруд до Іловайська, добова норма харчування – пару ложок перловки і шматочок хліба. Теплого одягу не давали зовсім, але допомагали місцеві жителі – приносили теплі речі.

«Згодом нас погодилися обміняти на полонених сепаратистів. На обмін нас привезли російські спецпризначенці, вони навіть не приховували, хто вони», – згадує Олег Жаріков.

У кінці жовтня 2014-го Олег повернувся додому, але, пам’ятаючи про загиблих побратимів, довго там лишатись не міг. До травня 2019 року Олег проходив службу у лавах Національної гвардії України, брав участь у операціях зі звільнення Попасної та Лисичанська. Нещодавно звільнився з військової служби за станом здоров’я.

Під час виходу з «Іловайського котла» в серпні 2014 року поклали своє життя за Україну 48 військовослужбовців Національної гвардії. Сьогодні, 29 серпня, українці вперше офіційно відзначатимуть День пам’яті загиблих захисників України. Це день болю, спогадів і скорботи про одну з трагічних сторінок в історії нашої країни і ми завжди маємо їх пам’ятати.