Куди поїхати на вихідні. П’ять невідомих містичних місць України

Сьогодні рубрика "Куди поїхати на вихідні" буде відрізнятися від попередніх. Адже мова піде про містичні невідомі місця, які існували раніше. Зараз від них залишилися лише частинки.

Йдеться про старі кам’яні ідоли, велетенські жертовники, дерев’яні статуї і химерні споруди. Колись люди вірили їм, жили ними. А потім забули, покинули. Піски часу засипали істини, релігії, і самих людей. Лише їхні сліди, залишені навічно на кам’яних тілах землі, дають нам можливість зазирнути до прадавньої історії.

Саме тому сьогодні ви дізнаєтеся про п’ять містичних древніх святилища, що знаходяться на території України.

Ми підібрали ті, які знаходяться не сильно далеко від Донецької області.

1. Святилище з древніми похованнями клану жерців

Епоха бронзового віку
Село Недайвода Криворізького району Дніпропетровської області

Головним свідченням того, що на тій території було розташоване древнє святилище, є багато унікальних знахідок. Найбільша з них — кам’яна стела з людським обличчям висотою близько 4 метрів. Ритуальна гранітна стелла поблизу Недайводи є найбільшим такого роду предметом, знайденим в Україні.

Та найзагадковішою знахідкою є поховання древнього жерця. Справа в тому, що на місці святилища були знайдені останки дорослої людини. А ще тут був захоронений 12-річний юнак. Його «могила» була позначена грядою різнокольорових каменів, викладених у формі змії. Ким був цей загадковий хлопчик, похований у сакральному місці — археологи відповісти не можуть. Та для них зрозуміло, що святилище було місцем, де хоронили лише людей із клану жерців.

2. Кам’яна Могила – пам’ятка древньої культури світового значення

Древнє святилище знайдене на території тепер уже державного історико-археологічного заповідника Кам’яна Могила, розташованого під Мелітополем.

Кам`яна могила – таємничий комплекс у запорізькому степу, який вважають колискою української цивілізації – приховує безліч загадок та відповідей, які ще треба прочитати.

Це «свого роду храм з надзвичайно складною структурою, що відповідав уявленням давніх людей про тайну народження богів, героїв…» (за визначенням А. Кифішина). 

Ритуально-храмовий комплекс «Шу-Нун» (що в перекладі з шумерської означає буквально «Рука Цариці») було знайдено на території Запорізької області. Напис «Шу-Нун», який, на думку вчених, і є назвою древнього святилища, був накреслений великими, до одного метра у висоту, знаками на одній із плит Кам`яної могили.

Коли вчені вперше заглянули під камені величезного пагорба посеред степу неподалік Мелітополя – були просто шоковані знайденим. Зображення на плитах складали цілий архів древності, а вік деяких з них міг сягати доби Палеоліту. Не просто лінії і малюнки, а й первісні букви. Ймовірно, це була перша писемність на Землі. На думку багатьох дослідників, саме тут, у Кам`яній могилі, була написана найдавніша абетка і вже звідси перенесена у Єгипет та інші культури.

Печера Відьмака, печера Кози, печера Містерій, Дракона, - їх можна знайти у Кам’яній могилі, яка насправді не є могилою у прямому значенні. На самій вершині гори стоїть камінь із невеликим заглибленням посередині. Це – Вівтар, центральне місце всієї Кам`яної могили, кажуть дослідники. Саме тут енергетика найсильніша. Адже це територія древнього святилища.

Образ богині – тотема Інанни, ніби пронизував собою весь комплекс Кам’яної Могили. Зміст написів усередині даних святилищ міг бути пов’язаним із культом місяця. В одному з них, за словами дослідників, здійснювався ритуал відродження померлих бого-царів.

За малюнками Кам’яної Могили можна простежити первісні релігії — тотемізм, магію, анімізм, фетишизм, культ предків… Комплекс виконував роль храму, що об’єднував три світи (небесний, земний і підземний) упродовж багатьох тисячоліть для різних племен і народів.

Дуже сильною є енергетика землі цього комплексу. Якщо зафіксувати її аерофотозйомкою, отримується зображення у вигляді кілець. Багато-хто вважає цю археологічну пам’ятку не менш значимою за будь-яке з «7 чудес світу».

Розшифровуючи петрогліфи комплексу, відомий шумеролог та лінгвіст А. Кифішин побачив у них відомості про Аратту – прадержаву, що існувала, на думку ряду вчених, саме на території майбутньої України. Надзвичайно багата хліборобська цивілізація мала свою релігію, міфологію, суспільну ієрархію, власне військо, навіть свої фортеці.

Загадкова, перша у світі держава, викликає багато дискусій. Відомо, що Аратта мала релігійні та інші зв’язки із Шумером (4-3 тисячоліття до н.е.), а, за деякими версіями, є батьківщиною того ж Шумерського царства. Символи на каменях Кам`яної могили зображали шумерських богів Енліль, Нінліль, Ішкура (схожих, до речі, на слов`янських Леля та Лелю). На думку Кифішина, письмена Кам`яної могили датуються ще дошумерським періодом. І саме звідси були прокладені стежини на різні континенти, які вели вже до нових світових цивілізацій.

На території є музей, де можна про це місце дізнатися більше.

Місце знаходження: Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Мирне

GPS:
46°57’01.4″N 35°28’11.9″E

З міста Мелітополя їздить автобус за спеціальним рейсом «Мелітополь – Кам’яна Могила» з періодичністю приблизно у 2 години. За вхід у заповідник (який працює з 9 до 18 години) потрібно заплатити символічну суму. 

3. Чотири святилища острова Хортиця

III – II тис. до Р. Х.

Це чотири святилища арійської доби. Найбільше з них – комплекс святилища-обсерваторії. Має форму кількох кілець, або двох, які перетинаються (інша частина). З боків є спеціальні ями, в які для проведення ритуалів ставились спеціальні посудини-курильниці.

Деякі дослідники вважають, що цими святилищами моделюються космографічні міфи аріїв.
Вченими були виявлені характерні позначені напрямки: на точки сходу і заходу Сонця. Сонце поза лінією горизонту зміщується на північ, іде “шляхом Богів” до “величі Богів”. Північ, за древніми віруваннями – це країна Богів…

«В цілому, комплекс цих святилищ - це елемент арійського сакрального простору. Такі святилища виявлені і в Корнуеллі в Великобританії, і в Бретані у Франції, і на Кольському півострові, і в Запоріжжі на острові Хортиця. Концентрація подібних святилищ на острові Хортиця дає можливість говорити про те, що Хортиця була сакральним центром - «Меккою епохи бронзи», - констатував заввідділом Національного заповідника «Хортиця» Дударенко.

4. Дівич-гора

Перші століття нашої ери. Знаходиться поблизу селища Трипілля на Київщині.

Гора пірамідальної форми була святилищем жіночої покровительки богині Дани.

За легендою, жінки, які мали народити, приходили сюди і просили у богів благословення. На таємничих пагорбах Дівич-гори заборонялось перебувати чоловікам, а також будь-якому чужинцю. Таким загрожувала смерть. Таємниця запліднення свято оберігалася.

На території археологи знайшли 9 заглибин, у яких стояли 9 горщиків із 9 видами трав. Число, ймовірно, символізувало дев’ять місяців вагітності (але це лише здогадки сучасних дослідників). Тобто, жертовник складався саме з дев’яти частин і мав він форму печі. Які саме магічні дійства там проводили жінки — нерозгадана таємниця.

А ще відомо, що колись звідси у вічну дорогу відправляли своїх померлих наші предки. Та, як кажуть вчені, місце Дівич-гори наділене позитивною енергетикою. І зараз цю колишню святиню вважають одним з найсильніших «місць жіночої сили».

Після проведених тут дослідженнь, було встановлено що Дівич-гора є однією зі стоянок зарубинецької культури, що існувала з 3 століття до нашої ери до 2 століття нашої ери.

Селище Трипілля розташоване за 40 кілометрів від Києва, тому зручним транспортом, окрім власного, стане приміський. У цьому напрямку їздять декілька електричок, які відправляються із залізничного вокзалу «Київ-Пасажирський» за маршрутом Київ-Пасажирський–Миронівка о 7:16 та 8:26 із Північної платформи №3, 4 та Київ-Волинський–Миронівка о 17:38 із платформи №2.

5. Жертовник на городищі Караван

Харківщина, V ст до н.е

Городище розташоване на вузькому мисі в покритій лісом місцевості біля витоку р. Мерефи, недалеко від с. Караван Харківської області. Дані розкопок дозволяють вважати, що городище виникло не пізніше V ст. до н.е., хоча серед знахідок переважають матеріали IV - II ст. до н.е. Культове спорудження було виявлено в північно-західній частині головного двору городища. Ще до розкопок тут були примічені невеликі западини заплилих ям округлої форми.

Крім цих звичайних побутових і господарських речей, у зольнику знайдена велика кількість особливих культових предметів. До них належить мініатюрний посуд висотою 2-4 см у вигляді горщиків або мисочок, що імітують кухонне приладдя. Про те, що цей мініатюрний посуд був не іграшками, а пов'язаний з культом, свідчать часті знахідки їх саме в зольниках, а також знахідки в тих курганних могилах, де були поховані дорослі небіжчики. До групи культових речей належать також невеликі глиняні коржі, при виготовленні яких до глини домішували зерна, а також частини стебла й листя рослин. Під час випалу ці рослинні залишки вигорали, але відбитки їх добре видні на деяких коржах.

При розкопках жертовника були знайдені також уламок глиняної антропоморфної фігурки й невелика культова глиняна ллячка, що нагадує справжні ківшики, що застосовувалися в древній металургії для розливання металу. Знайдену тут ллячку неможливо було використовувати в реальному металургійному виробництві, тому що вона була дуже тендітна, ледве обпалена.

На городищі Караван вдалося виявити оригінальний комплекс, пов'язаний з культом вогню й землеробства. 

Племена, що жили в ранньозалізній добі на території Скіфії, більше всіх інших богів почитали богиню Табіті, котру Геродот ототожнює з грецькою богинею домашнього вогнища Гестією. Це ототожнення, звичайно, не випадково. Відомо, що Гестія займала важливе місце в релігійному культі греків. У кожному будинку священним місцем вважалося вогнище, і шанування богині виражалося, зокрема, у підтримці на ньому невгасимого вогню.

Крім того, культ Гестії виходив за межі окремої родини, окремого роду, й мав загальногрецьке значення. На честь Гестії горів вогонь у суспільному будинку кожного міста. Залишаючи своє місто, щоб заснувати де-небудь колонію, громадяни брали із собою вогонь зі священного вогнища, щоб запалити його на новому поселенні. Геродот, одержавши якісь відомості про скіфську релігію, побачив щось загальне в знайомому йому з дитинства культі грецької богині домівки й у культі великої скіфської богині.

Звичайно, що оманлива осіння погода може зашкодити довгим прогулянкам по історичним місцям сили. Але для тих, хто поставив собі за мету відчути дух предків, ці місця можуть бути цікавими.
Діліться коментарями та рекомендаціями, хто з вас вже відвідував містичні святилища?