Лексика війни: чи можна журналістам вживати слова "рашисти", "орки" та інші фрази

Рекомендації Комісії з журналістської етики щодо вживання стилістично забарвленої лексики в журналістських матеріалах про війну.

З початком широкомасштабного вторгнення росії в Україну, у ЗМІ почали з’являтися нові вислови та позначення, які стосуються загарбників. Ситуацію в Українських медіа прокоментували в Комісії журналістської етики.

До Комісії з журналістської етики України звернулася Влада Дубик, студентка Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, із запитанням щодо деяких термінів, які широко вживаються в матеріалах про війну.

«Чи варто журналістам уникати лексики на кшталт «орки», «рашисти», «рашизм» тощо? Така лексика стала вже загальновживаною, але все ж чи відповідає це професійним журналістським стандартам? – запитує авторка звернення.

Стилістично забарвлена лексика є потужним журналістським інструментом, який робить текст виразніше та посилює вплив на читача. Журналісти використовують різні стилістичні прийоми для висловлення оціночних суджень, які не підлягають спростуванню або доведенню їхньої правдивості.

Зазвичай такі слова і вирази вживаються в публіцистичних жанрах журналістики. В колонках, авторських матеріалах, нарисах журналісти можуть вживати слова з негативним або позитивним відтінком, щоб висловити думку або ставлення до тих чи інших заяв, подій, явищ тощо. Тоді як в інформаційних жанрах переважає нейтральна лексика, а факти, судження і припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного.

Впродовж останніх трьох місяців в українських медіа стилістично забарвлені слова і вирази часто зустрічаються не лише в публіцистичних жанрах, а і в заголовках новин: «Рашисти обстрілюють Миколаїв», «Пригоди «орків» у Чорнобаївці». Правомірність використання цієї лексики викликає дискусію в журналістському середовищі.

Комісія з журналістської етики в Україні проаналізувала практику вживання стилістично забарвленої лексики та підготувала відповідні рекомендації.

Щодо термінів «рашизм», «рашисти» та похідних від цих слів. В переважній більшості випадків ідеться про використання стилістично забарвлених синонімів до висловів «російсько-окупаційні війська», «російські загарбники», «військові країни агресора» тощо. Використання таких слів у журналістському матеріалі не дискримінує групу людей за національною ознакою. Йдеться не про приналежність до певної національності, а про приналежність до групи, яка є ворожою до українців, сповідує російсько-фашистську ідеологію та діє у відповідності з нею.

Термін «рашизм», як скорочену назву «російського фашизму», активно тлумачать українські та іноземні науковці, цей термін стає звичним для експертного середовища. Комісія не вбачає порушень у використанні слів «рашизм», «рашисти» стосовно російських окупантів та інших носіїв російсько-фашистської ідеології. Визнання російського режиму як фашистського має значення для консолідації всіх антивоєнних сил і припинення будь-яких контактів із державою-агресором.

Водночас Комісія застерігає від використання цих термінів для означення всієї етнічної групи росіян.

Щодо використання слова «орки» як синоніма до словосполучень «російські окупанти», «російські військові», «російські воєнні злочинці». Комісія не рекомендує використовувати це слово в журналістських матеріалах інформаційних жанрів, а прямо називати російських воєнних злочинців – російськими воєнними злочинцями, без евфемізмів.

Якщо в тексті новини важливо зберегти юридичну точність термінів (наприклад, у новинах про відповідальність за воєнні злочини), журналістам варто дотримуватися нейтральної лексики, використовувати терміни, які містяться в українському законодавстві, та терміни міжнародного права.

Щодо написання власних назв, пов’язаних із країною-агресором (Росія/росія», «Путін/путін). Тенденція писати власні назви з маленької літери поширилася з початком широкомасштабного російського вторгнення, її підхопили навіть сайти органів української влади.

В ефірі загальнонаціонального телемарафону автор шкільних підручників з української мови та літератури, доцент Київського університету імені Бориса Грінченка Олександр Авраменко пояснив цю тенденцію так:

«Насправді правило таке є: прізвища людей та імена, які вживають зневажливо, пишуть з малої літери. І це правило давнє. Наприклад, гітлери, путіни ми можемо спокійно писати з малої літери, це відповідає вимогам чинного правопису. А щодо назви країни, цього немає в правописі, але за аналогією, зважаючи на ситуацію в країні, я вважаю, можна застосувати це правило і до неї».

Комісія залишає на розсуд редакцій рішення про написання власних назв «Росія/росія» і «Путін/путін». Медіа може продовжувати дотримуватися правил про написання власних назв із великої літери, оскільки це забезпечує нейтральність тексту, особливо новин. Також медіа може використовувати написання з маленької літери як стилістичний прийом, якщо це є усвідомленим вибором редакції і продиктоване контекстом матеріалу. 

“Ми розуміємо виклики, перед якими опинилися журналісти, які в умовах війни поділяють та прагнуть передати у своїх матеріалах почуття українців. Комісія з журналістської етики нагадує, що для цього можна використовувати не лише мову неформального спілкування, а й інші журналістські прийоми. Аргументований текст із повним набором фактів і коментарів часто не потребує додаткового стилістичного підсилення”, - говорять в Комісії журналістської етики.

Стає зрозуміло, що війна залишає свій слід не лише на долях людей чи творчості, а і на лексиці країн.