Коли й чому Українська Православна Церква стала залежною від Московського патріархату

Українська православна церква Московського патріархату панувала протягом десятиліть незалежності України. І тільки у 2022 році її статус похитнувся. 

У 2022 році Українська православна церква Московського патріархату помітно втратила свій авторитет та позиції. Причина в тому, що церкви та монастирі УПЦ МП стали зброєю в машині ворожої російської пропаганди. Навіть тут Росія “запустила свою руку”, хоча історично московська митрополія не виникла б без Київської.

• Але як так сталося, що УПЦ МП зайняла панівну позицію в українському християнстві?
• Коли вона зʼявилася? 
• Чому після проголошення незалежності України наша православна церква залишалась в підпорядкуванні Московського патріархату?

У новій статті про УПЦ МП ми спробуємо відповісти на ці питання. Та проаналізуємо, що з цієї теми писали інші видання та відкриті джерела.

Що варто знати про так звану УПЦ МП - витримка з матеріалу Ukraїner

Як християнство з’явилося на теренах України?

Київська митрополія заснована в часи Хрещення Русі-України, стала основоположною для всіх єпархій (церковно-адміністративних одиниць), що постали на теренах сучасних Білорусі та Росії. Це спростовує російський наратив про те, що Церквою-матірʼю для українців та білорусів є Москва.

Християнство поширювалося в Київській Русі за правління князів Аскольда, Олега, Ігоря, а княгиня Ольга охрестилася сама в Константинополі (у ніч із 17 на 18 жовтня 957 року) і запросила єпископа з Німеччини до Києва.

У 988 році князь Володимир прийняв хрещення і проголосив християнство державною релігією в Київській Русі. Тоді ж була утворена Київська митрополія у складі Константинопольського патріархату.

Як з’явилася Московська митрополія?

Перші спроби розділити митрополію і відокремити північні єпархії від Київського центру мали місце за часів суздальського князя Андрія Боголюбського, військо якого у 1169 році захопило, зруйнувало і пограбувало Київ. 

Остаточний поділ на Київську і Московську митрополії стався після Флорентійського собору 1438–1439 рр., на якому Київський митрополит Ісидор виступив за єдність із Римською Церквою.

Як самостверджувалася Московська митрополія?Розповіли директор Інституту історії Церкви УКУ Олег Турій та науковий співробітник Анатолій Бабинський для Ukraїner

У Москві рішення Флорентійського собору, який намагався об’єднати східну і західну Церкви, були відкинуті. У 1448 році без згоди Константинополя там було обрано власного митрополита — Йону Рязанського.

Із 1448 до 1589 років ця Московська митрополія існувала ізольовано від решти християнського світу. Через її канонічну відособленість з’явилися деякі розбіжності в богослужбовій практиці з іншими східними Церквами.

Автокефалія (самостійність) Московської митрополії була визнана у 1589 році, коли царська влада, скориставшись приїздом Константинопольського патріарха за пожертвами, силою змусила його проголосити у Москві новий патріархат. Але Київська митрополія залишалася й надалі під зверхністю Царгороду (одна з давніх назв Константинополя), а не Москви.

У 1596 році митрополит і більшість єпископату Київської митрополії відновили єдність із Римською Церквою на соборі в Бересті. А ті, хто був проти їхнього рішення, у 1620 році отримали нову ієрархію, яку висвятив Єрусалимський патріарх Теофан ІІІ. Так відбувся уже внутрішній поділ самої українсько-білоруської Церкви на унійну (греко-католицьку) та православну.

Як посилювалося зросійщення?

Переломним моментом у розвитку Київської православної митрополії стали події національно-визвольної війни (1648–1657 рр.) під проводом Богдана Хмельницького. Гетьман сподівався знайти союзника в Московській державі, однак згодом виявилося, що цей союз мав згубні наслідки для українського державно-політичного і культурно-релігійного життя.

Після Переяславської угоди 1654 року українські землі поступово втрачали свою автономію та з часом все більше підпали під тотальний вплив Московії.

Незважаючи на спротив духовенства Київської митрополії, у 1686 році Москва добилася перепідпорядкування Київського престолу своєму патріархові.

У Константинополі цю справу було «залагоджено» завдяки щедрим хабарям, оскільки тамтешні патріархи перебували у скрутному становищі під владою Османів. Тільки у 2018 році Константинопольський патріарх Варфоломій остаточно скасував це сумнозвісне рішення свого давнього попередника — Діонісія IV.

У XVIII–XIX ст. російська державна і церковна влада посилила русифікацію Церкви в Україні, тож до середини ХХ ст. всі Київські митрополити були етнічними росіянами.

Звідки взялася «УПЦ МП» і як вона пов’язана з Росією?

Із початком перебудови (1985–1991 рр.) в СРСР в Україні відроджується і прагнення до виходу українських християн з-під «опіки» московського церковного центру.

Розуміючи невідворотність суспільних змін, у 1989 році Московський патріархат вирішив надати Українському екзархату (церковному округу) РПЦ більше самоврядності у внутрішньому житті, а також право називатися «Українською Православною Церквою». 

Однак ці зміни були лише позірними, оскільки так Москва прагнула зберегти свою владу над православними українськими єпархіями.

Цю частину РПЦ в Україні сьогодні називають Українською Православною Церквою (Московського Патріархату) — «УПЦ МП» або Російською Православною Церквою в Україні (РПЦвУ). 

Чому в Україні існує Московський патріархат?

– В 1686 році Київську митрополію передали в оренду (Москві – ред.), в концесію, Вселенський патріарх, оскільки не міг зовсім координувати все, що тут відбувається. На богослужіннях повинно було поминатися ім'я Вселенського патріарха, перед Московським патріархом. Цим було знехтувано дуже швидко, далі територію було просто анексовано.

Коли була відновлена справедливість – була утворена Православна церква України. Запрошувалися усі єпископи, і зокрема Української православної церкви (Московського патріархату) взяти участь у відновленні українського православ'я, як самостійного. На жаль, вони цього не зробили, - так пояснив “Радіо Свобода” релігієзнавець Юрій Чорноморець.

(Не)святі отці або хрест на церкві московського патріархату - витримка з матеріалу Hromadske

1299 року митрополит Максим переніс свою резиденцію з Києва до Володимира-на-Клязьмі. Бо українська столиця дедалі більше занепадала після руйнування монголами. А 1325 року митрополичий престол переїхав до Москви.

Отримання Московською митрополією автокефалії (незалежності) від Константинополя наприкінці XVІ століття було наслідком світської політики московських князів. 

Підкорення російської православної церкви царській владі досягло піку за Петра I, коли церквою почав керувати Святіший сино. Всі його члени призначалися імператором (з 1722 року і до падіння російського самодержав’я в 1917-му). Далі це продовжив Сталін, який жорстокими репресіями поставив її під жорсткий контроль. 

Нинішній очільник РПЦ Патріарх Кирило (Гундяєв) всіляко старається підкреслити відданість Путіну і показує: російських церковників таке «співіснування» з державою цілком влаштовує.

Православна Церква України: шлях крізь віки - витримки зі статті на сайті Українська Православна Церква (ПЦУ)

Київська Митрополія у Київській Русі-Україні заснована на початку 990-х рр. Її першим митрополитом вважається святитель Михаїл Київський. 

У XIV ст. відбулося піднесення Великого князівства Литовського, куди увійшли частини колишньої Києво-Руської держави. Вже тоді точилася боротьба за Київську митрополію й титул митрополита Київського і всієї Руси між московськими та київським осередками. 

Остаточне розділення Київської Митрополії на дві окремі – Київську і Московську відбулося за митрополита Київського і всієї Руси Ісидора. Цьому сприяло падіння Константинополя і перетворення його в столицю Османської імперії з назвою Стамбул. 

У Москві поставили окремого митрополита, і в 1448 році фактично проголосили автокефалію Московської митрополії. 

Церковна політика російського імператорського уряду ХІХ – поч. ХХ ст. була спрямована на русифікацію та денаціоналізацію українського церковного життя за рахунок цілеспрямованих дій Святійшого Урядуючого Синоду Російської Православної Церкви і світської влади.

На відміну від XVIІІ ст., всі Київські митрополити ХІХ – сер. ХХ ст. були етнічними росіянами, що гарантувало російському урядові їхню проімперську позицію в церковних питаннях, унеможливлювало вживання української мови (українського прочитання слов‘янської мови) в богослужінні.

Історія і сучасність українського православ'я - витримка зі статті від Історичної Правди

1686–1987: Константинополь віддав Київ і... схаменувся

У травні 1686 року Вселенський патріарх Діонісій видав грамоту про передачу Української церкви під юрисдикцію Московського патріархату, взявши за це від московського посла 200 золотих червінців і 120 соболів.

Через рік обурені грецькі єпископи позбавили Діонісія патріаршого престолу, але церковну автономію Україні так і не змогли повернути.

З того часу в Фанарі не втомлюються говорити, що руські єпархії, які станом на 1589 рік входили до Київської митрополії – юрисдикція Вселенського патріархату.

Яскравий приклад дискусії про цю юрисдикцію – автокефалія Польської православної церкви. Після Першої світової війни православні ієрархи (переважно західні українці й білоруси) звернулися до Константинополя з проханням про автокефалію.

13 листопада 1924 року Вселенський Патріарх визнав автокефалію Польської православної церкви, аргументуючи у своїй грамоті, що приєднання Київської митрополії до Московського патріархату в 1686 році відбулося не за приписом канонічних правил, а тому Патріарх Константинопольський не визнає владу Московського патріархату на території стародавньої Київської митрополії (в тому числі в сучасних межах України та Польщі).

У 1948 році під тиском Московського патріархату та комуністичного уряду ПАПЦ "відмовилася" від ситуації 1924 року, натомість отримавши автокефалію від РПЦ, але цей акт не визнаний Константинополем.

Яким був шлях до автокефалії української церкви - витримка з матеріалу Ukraїner

Із початком 2000-х років українська влада, Українська Автокефальна Православна Церква і УПЦ Київського патріархату почали шукати можливі шляхи об’єднання та визнання української автокефалії Вселенським патріархом. Із відповідними зверненнями звертаються як церковні лідери, так і державні діячі.

Проте через внутрішні непорозуміння між УАПЦ і УПЦ КП, а також через протидію РПЦ, справу не вдалось завершити.

Врешті-решт, після багатолітніх переговорів, у 2018 році УАПЦ і УПЦ КП досягли порозуміння, а Константинопольський патріарх скасував грамоту 1686 року та відновив свою юрисдикцію над територією України.

Після цього у 2018 році він скликав Об’єднавчий собор ієрархів УАПЦ, УПЦ КП і «УПЦ МП» на якому було утворено Православну Церкву України (ПЦУ). У нову церкву увійшли всі єпископи УАПЦ і УПЦ КП, але з боку «УПЦ МП» в соборі взяли участь лише двоє ієрархів.

Втім, позиції УПЦ МП серед українських вірян все ще залишаються достатньо потужними для того, аби користуватись їх довірою та зловживати своєю владою на користь Росії, яка визнана країною-агресором та спонсором тероризму. Ще далеко не всі парафії відмовилися від підпорядкування Московському патріархату. Коли саме Україна остаточно позбудеться всього російського в релігійній сфері - питання залишається відкритим.